Історія ванни

Їй більше 5 тисяч років, але виглядає вона так само, як і колись, - як не дивно, за всю історію її існування люди і не подумали змінити просту і геніальну конструкцію. Ім'я незамінному винаходу людства - ванна.

Історія ванни

Тут ми зустрічаємо ранок і відпочиваємо після напруженого трудового дня, тут влаштовуємо романтичні вечори. І просто змиваємо з душі і тіла негативну енергію. Їй більше 5 тисяч років, але виглядає вона так само, як і колись, - як не дивно, за всю історію її існування люди і не подумали змінити просту і геніальну конструкцію. Ім'я незамінному винаходу людства - ванна. Сьогодні вона є в кожному будинку, і дивно навіть уявити, як можна жити без неї. Але ж колись ванна була привілеєм лише знатних і багатих. Втім, про все по порядку.

«Гуртом і батька бити легше»... і митися веселіше

Стомлені побутовими незручностями жителі радянських комуналок, мабуть, сильно здивувалися б, дізнавшись, що ще 5 тисяч років тому в стародавній Індії керамічна ванна стояла в кожному будинку. Ще в давнину люди оцінили цілющі властивості води. «Потік води цілющий, вода охолоджує жар лихоманки, цілюща від усіх хворіб» - говориться в священних індуських книгах «Наука життя», які налічують 2 тисячі років до нашої ери.

Але особливого розквіту культ води досяг в Стародавньому Римі. Ванні кімнати були в багатьох приватних будинках, працювали і громадські лазні - «терми». До послуг древніх римлян тут були басейни з холодною і гарячою водою, кімнати з індивідуальними ваннами, парильні, масажні кабінети. У римських термах панувала виняткова розкіш. Предмети побуту виготовлялися з дорогоцінних або напівдорогоцінних металів. До нас дійшли відомості про золоті й срібні рукомийники в термах Діоклетіана. Там було встановлено і дві тисячі крісел з білосніжного мармуру. Мармур химерних кольорів і відтінків йшов на обробку підлог, стін, басейнів і ванн. Ванни іноді виконувалися з бронзи і підвішувалися на масивних ланцюгах до стелі як гігантські гойдалки.

За 200 років до н.е. в Римі існувало близько 1000 терм! Вони споруджувалися за наказом імператорів і носили їх імена. Особливо славилися терми імператора Каракалли - в кожній з них одночасно могли митися 2300 чоловік. Але, як то кажуть, не «милом єдиним», люди приходили в терми не тільки митися - вони відпочивали, слухали лекції філософів і прогулювалися по садах внутрішніх двориків лазень. При термах були масажні кімнати, майданчики для фізичних вправ і змагань, для відпочинку, для народних зборів і навіть бібліотеки. Тут відбувалися і бенкети, театральні вистави, влаштовувалися художні виставки, читання, торгівля різними товарами.

А от давні греки навіть придумали спеціальну богиню для миття - Гігею (або Гігію), яка «відповідала» за прийняття ванн і цілу систему процедур, пов'язаних з цим. Термін «гігієна» пов'язаний саме з цим персонажем. На півночі Греції, на місці Олімпії, були виявлені ванні кімнати, оброблені плиткою, і басейни зі стоком. Судячи з форми знайдених басейнів, купальники швидше за все, сиділи, опустивши ноги в заглиблення у нижній частині басейну. Можливо, такий звичай був наслідком поширення ідей Гіппократа, який стверджував, що сидіти у ванній корисніше, ніж лежати. До речі, використання гарячої води вважалося справою жінок, чоловіки здебільшого хотіли холодний душ. Для цієї мети існували спеціальні мармурові резервуари з висотою близько 76 см.

А ось у дворі Храму ізраїльського царя Соломона знаходилося «мідне море» і 10 мідних умивальниць на підставках. «Море» - це 2-метровий басейн з полірованої міді, 4,6 м в діаметрі і 7,7 см в товщину. Він перебував на спинах 12 мідних волів, що розташовувалися чотирма групами по троє. Біблійні вчені підрахували, що у «моря» була вага 33 тонни, однак підтвердити ці дані неможливо. Басейн був розташований біля «Водних воріт» храму і з'єднувався з системою водопостачання за межами комплексу.

До речі, одна з перших бронзових ванн була знайдена під час розкопок Помпеї. Тобто жителі цього міста, що пішло на дно, могли втішатися хоча б тим, що йшли на той світ, як годиться, тобто помитими.

Часто миються бруднулі

Саме такої думки дотримувалися в середньовіччі, окрім того, купання вважалося гріхом, а догляд за тілом розглядався в той час як один із проявів язичництва. Священики говорили: «Баня - місце більш ганебне, ніж театр». Тому милися люди рідко і неохоче. Середньовічні бруднулі на час призупинили банно-пральний прогрес. На зміну золотим, срібним і мармуровим римським ваннам прийшли вульгарні дерев'яні цебра, куди відрами наливали гарячу воду, з метою її економії милися в цебрах по двоє, а то і більше, водночас воду не змінювали. І навіть така дерев'яна баддя була для середньовічних жителів предметом розкоші, її брали напрокат, передаючи з хати до хати, щоб помитися, приблизно, раз на місяць.

Трохи покращили діло хрестові походи: хрестоносці запозичили на Сході турецькі лазні. Але оскільки відвідування цих закладів вважалося аморальним, а вчення про благотворну дію бань на організм в Західній Європі було забуто, особливою популярністю лазні не користувалися.

Втім, незабаром людям довелося поплатитися за епоху немитості - міста і цілі країни охопили епідемії інфекційних захворювань. Після епідемій чорної чуми, холери, сифілісу та інших хвороб громадські лазні знову закрилися. В середині XIV ст. епідемія чуми забрала 25 мільйонів життів. У XV в. епідемія сифілісу змусила закрити більшість громадських лазень, а ванни почали застосовувати лише як медичну процедуру. До того ж для цього знадобилися спеціальні урядові укази, роз'яснювальні заходи і значні зміни в релігійних настроях. Тільки в кінці ХVII століття, коли було доведено, що прийняття ванн допомагає лікувати багато хворіб, люди знову регулярно почали приймати ванни. І ось в XVIII столітті в Європі знову почали митися. Відвідування лазні почало відігравати і соціальну роль: там можна було не лише здійснювати гігієнічні процедури, а й відвідати лікаря, стоматолога, перукаря, шлюбного агента. 

Пізніше, в Англії, в роки правління королеви Вікторії, сидячі металеві ванни встановлювали прямо в спальнях, поблизу камінів. А ванна, що блистіла нікелем і білою кахельною плиткою, стала типовою в будинках тільки у XX столітті.

А ось Схід - повна протилежність Заходу. Китайці й японці відрізнялися охайністю, бачачи в ній одну зі складових буддійської релігії. Інша справа, що з тієї ж причини у них було відсутнє мило, адже технологія його виготовлення вимагала використання тваринного жиру. Японці винайшли фуро, яку одні вважають лазнею, а інші - ванною. Фуро - це бочкоподібна ємність, під якою встановлювалася невелика дров'яна піч. Усередині ємності - лавочка. На лавочці в напівсидячому положенні розташовувалась людина. Рівень води в бочці такий, щоб область серця перебувала над водою. На голову надягали прохолодну вологу шапочку. Після процедури, яка триває 4-5 хвилин, пропонували насухо розтертися і полежати на кушетці. Можна закутатися у вовняну ковдру, щоб благодатний процес потовиділення продовжився. До речі, зараз багато людей надають перевагу купівлі сидячої ванни, яку не так давно примусово ставили в радянських малогабаритних квартирах, замість звичайної. Однак не всі знають, що прапрабабусею цієї ультрасучасної сталевої ванни є традиційна японська глибока сидяча ванна.

Побільше ванн - хороших і різних!

Змінюються покоління, зникають цивілізації і з'являються на карті нові країни, і тільки ванна є, була і, ми впевнені, буде завжди. Вона не підвладна віянням примхливої моди, війнам і революціям, але трохи видозмінювалася під впливом прогресу.

Перша ванна була керамічною - підтвердженням тому є керамічна ємність для купання, знайдена в Індії, вдумайтеся, 5 тисяч років тому! Молодші сестри цієї ванни, з віком «всього лиш» у 2,5 тисячі років, виявлені й на Криті. Уже тоді за формою вони дивовижно нагадували сучасні.

У Римі до ванн була особлива повага, тому виготовляли їх з дорогого дерева, мармуру або бронзи; звісно, що для такої розкоші мала бути і спеціальна кімната. Трохи незручною була процедура прийому ванни у греків. Оскільки до стоку вони ще не додумалися, доводилося спочатку заливати воду відрами, а потім вичерпувати її. Хоча ось парадокс: вже тоді каналізація існувала! Під час розкопок міста Мохенджо-Даро, на території Пакистану (3-2 тисячоліття до н.е.), виявили, що не тільки в кожному будинку цього міста були спеціальні кімнати для обмивань і туалети, але й під містом тяглися труби і жолоби унікальної каналізаційної системи.

Зате греки відігралися в наступному пункті - саме цій невгамовній нації належить перша подоба душу - вода лилася через дерев'яне або кам'яне ситечко, так після спортивних занять купалися в грецьких гімназіях.

До речі, в бундючній Європі до використання каналізації дійшли ой як нескоро. Ще в Середньовіччя ванна тут була великою круглою або овальною дерев'яною діжкою або цебер, куди відрами заливали воду і в цілях економії залазили в них по черзі всією сім'єю або по дві особи відразу, не гігієнічно, звичайно, зате романтично-то як! Трохи пізніше європейці придумали ванну зі спеціальною формою у вигляді чобітка: гаряча вода в ній довго не охолоджувалась.

Наступний крок можна назвати скорше не прогресом, а регресом - від ванн-чобітків і дерев'яних корит європейці перейшли до витончених і дорогих... тазиків! Ванн в будинках аристократів не було і в згадці, замість них - умивальний прилад, що складався з глечика і тазика, які розміщувалися в спальнях на спеціальних умивальних столиках або особливих чепурних стійках: на верхній полиці - поглиблення для таза, на нижній - глечик, а збоку - витончений кронштейн для рушників.

Що стосується перших виробників, то промислове виробництво металевих ванн в Європі налагодив французький казаняр Левель, що жив в 17-му столітті. Він придумав і спеціальну колонку для підігріву води, яка довго була поза конкуренцією.

Кінець 19 століття ознаменували ванни з міді, відполіровані до блиску або майстерно оброблені червоним деревом, втім, дозволити собі їх могли лише найзаможніші європейці.

Але монополія на комфортне миття зберігалася недовго - 19 століття уславилось століттям чавуну. Саме в другій його половині, завдяки промисловому прогресу, масово з'явилися чавунні ванни. Чудеса марнотратства демонстрували світу Радянський союз, де не тільки дитячі іграшки виготовлялися із заліза, а й навіть ванни були чавунними.

До речі, веселі 70-ті подарували світу не тільки хіпі і міні-спідниці, увійшли в історію світової сантехніки і яскраво оформлені ванни строкатих 70-х років.

Далі історія розвитку ванн знову призупинилася. Багатоквартирні панельні будинки і малогабаритні санвузли не давали простору для душу.

«Сплячка» закінчилася лише в кінці 20 століття, за що спасибі хімікам. Саме початок виробництва полімерів розпочав новий витік еволюції у виробництві ванн. Напевно середньовічним європейцям з їхніми дерев'яними баліями подібне навіть і не снилося - ванни з пластику, склопластику, шаруватого пластику, вініпласту і, звичайно, з акрилу. Останні зараз переможно крокують по світу, витісняючи нудні чавунні ванни. Пластичність акрилу дозволяє ванні приймати будь-які форми і протистояти пошкодженням. Все свідчить про те, що акрил у виробництво сантехніки прийшов всерйоз і надовго. Простота догляду за акриловими ваннами не йде ні в яке порівняння з їх попередницями - у разі появи подряпин похибки можна легко усунути легким поліруванням. Крім того, згідно з останніми дослідженнями, акрил є активним антисептиком - отже, ванни з нього можуть стати своєрідними ліками. Ну і останній цвях - акрил не такий слизький, як його металеві та чавунні попередники, що додає до всіх його переваг ще одну дуже важливу - безпека.

Але не варто думати, що акрил - вінець сучасної хімічної думки. А як вам мармурова ванна, яка важить в кілька десятків разів менше за мармурову, до того ж, і коштує дешевше, а ще не тріскається і приймає будь-яку форму? А ще й колір можна будь вибрати і малюнок, хоч смугастий в цятку. Скажете, фантастика? Та ні ж - коріан. Маючи всі властивості мармуру, ванни з коріану набагато легші, а це дає змогу встановлювати їх в приміщеннях навіть з найслабшим перекриттям, а завдяки своїй унікальній здатності набувати будь-якої форми під час термообробки, коріан може легко вписуватися в будь-який простір. З нього можна робити ексклюзивну сантехніку - як вам, наприклад, ванна з коріану, обшита натуральним деревом, на ніжках з нержавіючої сталі? Шикарно? Зачекайте, ви ще не чули про литий мармур! Це сучасний композитний матеріал, виготовлений на основі натуральної мармурової крихти або кварцового наповнювача. Особливу довговічність виробам забезпечує захисний шар гелькоут, який відрізняється якістю і гігієнічністю. Унікальна особливість матеріалу - можливість виготовлення кольорової сантехніки, а оскільки литтєвий мармур пофарбований на всю глибину, він не втрачає кольору від впливу часу, ультрафіолету і води. Литтєвий мармур дозволяє обрізати готовий виріб навіть в домашніх умовах, тому ви можете вбудовувати раковини зі стільницями в ніші різних форм. Ванна з цього матеріалу прослужить вам більше 45 років. Єдина причина, по якій ви можете захотіти змінити виріб - ваше бажання йти за модою. 

І пам'ятайте, ванна кімната - це особливе місце. Тут ви готуєте себе до подій удень і сюди ви заходите перед сном. Це найінтимніша кімната в будинку, і вона надто дорога, щоб зіпсувати її безладом або незручностями. Ще древні знали, що якісний прийом водних процедур - запорука вашого здоров'я і довголіття.

Ласкаво просимо в новий світ комфорту і якості!

Цікаві факти

Прославлена єгипетська цариця Клеопатра приймала ванну виключно під акомпанемент своїх музикантів. Протягом всього часу купання своєї пані, вони стояли поруч і грали спокійну заспокійливу музику. Відома красуня і спокусниця особливо любила молочні ванни та вважала, що вони допомагають її шкірі зберігати молодість і красу. Про велике значення ванн в житті стародавніх єгиптян свідчить і той факт, що в деяких гробницях фараонів, серед іншого розкішного начиння, археологи знаходили і ванні кімнати. Наприклад, в усипальниці фараона Сахури в Абусирі були виявлені ніші в стінах і руїни кам'яних басейнів. Вони були оброблені металом і могли бути використані як туалет. Сток в басейні був перекритий свинцевою пробкою, що кріпилася ланцюжком до бронзового кільця. Басейн міг спустошуватись через мідну трубу, яка проводилась до колектора, розташованого нижче. Діаметр труби був близько 60 см, а товщина її стінок становила близько 2 см. Ванна у єгиптян являла собою невелику кімнату з квадратною плитою з вапняку в кутку. На цій плиті стояв господар будинку, а раби поливали його водою. Стічна вода потрапляла в великий бак під підлогою або по глиняній трубі уздовж стіни в бак на вулиці. Воду потім виливали слуги.

Для греків було дуже важливо проявити гостинність до мандрівників. Запропонувати подорожньому ванну вважалося хорошим тоном.

Тісна ванна стала причиною загибелі одного з вождів французької революції Марата. Він був дуже охочим до жінок. І ось одного разу отримав пропозицію від однієї симпатичної незнайомки зайнятися коханням у ванні. Оскільки ніколи раніше Марат в ванні не мився, то поставився до цієї пропозиції з інтересом. Адже він не знав, що жінка була агентом контрреволюційних організацій. Зловмисниця допомогла Марату купити ванну, де він опинився в скоцюрбленій позі, причому вибратися з ванни без сторонньої допомоги йому було важко. У цей момент дамочка завдала йому удар заздалегідь взятим ножем... Після цієї історії, щоб чоловіки могли втекти від таких партнерок, ванни почали робити великими. У деяких ваннах чоловіки навіть могли витягнути ноги.

Як і більшість всього геніального, гідромасажна ванна була придумана абсолютно випадково. Семеро братів-емігрантів Jacuzzi намагалися підкорити США винаходом насосів, аеропланів та вдосконаленого гребного гвинта. Постійно вивчаючи взаємодію води і повітря, один з братів придумав пристрій, який під час занурення у ванну з водою видавав масажний струмінь із суміші води і повітря. Пристосування призначалося для хворого сина Кандідо Джакузі, якому був потрібний щоденний масаж. Так вийшов (поки недосконалий) праобраз гидромасажної ванни. На сьогодні фірма-батько JACUZZI вже має понад 250 патентів у цій темі і сповнений рішучості йти далі.

Чому «спа» називаються саме так? Існує легенда, що назву цьому міні-басейну, як і однойменному місту в Бельгії, дав російський імператор Петро Перший, який, спробувавши воду з мінерального джерела в цих місцях, сказав російське «Спасибі». Вдячні бельгійці перший склад цього слова використовували в назві міста, яке дало на початку 70-х років XX століття цю назву переносним автономним гідромасажним міні-басейнам з контрольованим підігрівом і замкнутим циклом очищення води.

Напівлежаче крісло в закритій посудині з отвором для голови - такою бачать винахідники ванну майбутнього. У комп'ютер закладається програма водної процедури: склад і температура води можуть мінятися кілька разів. На завершення, не вилазячи з посудини-ванни, ви можете висушитися автоматичним феном. Кажуть, ванна переживає зараз пору свого другого народження.

Саме у ванній геніальний давньогрецький математик, механік і інженер Архімед відкрив закон, який прославив його у віках. За легендою, Архімеду наказали визначити, чи зроблена корона царя Гієрона з чистого золота, чи ювелір підсипав туди значну кількість срібла. Питома вага золота була відома, але складність полягала в тому, щоб точно визначити об’єм корони, адже вона мала неправильну форму! Архімед весь час роздумував над цим завданням. Якось він приймав ванну, і тут йому прийшла в голову блискуча ідея: занурюючи корону в воду, можна визначити її об’єм, вимірявши об’єм витісненої нею води. Згідно з легендою, Архімед вискочив голий на вулицю з криком: «Еврика!». У цей момент був відкритий основний закон гідростатики.