Агромат
Каталог

Ua

Книга пам’яті співробітників Агромату, які загинули за Україну

Заплакало небо гіркими сльозами ...
Ви - Ангели Божі, тепер вже не з нами.
За правду, за волю взялися до зброї,

Ви - нації гордість, Ви - наші Герої!

Андрушко Андрій Богданович

09.09.1969-24.03.2023

24 березня 2023 року поблизу с. Першотравневе Харківської області загинув наш колега Андрій Богданович Андрушко (співробітник складу у м. Львів). Він був призваний на службу до лав ЗСУ 10 жовтня 2022 року і за цей час став надійним товаришем та побратимом. Йому було 53 роки.

У компанії Андрій працював з 2019 року. Пройшов шлях від вантажника до службовця на складі. Був відповідальним працівником і доброю людиною, чуйним сином та братом, гарним чоловіком, люблячим батьком двох дітей та дідом.

Андрій любив свою роботу за чудовий колектив, цікавився футболом, вмів реставрувати пам’ятки архітектури.

Андрушко Андрій Богданович

Бибик Олександр Михайлович

02.11.1990- 18.10.2023

18 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Єлизаветівка Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув наш колега комірник Олександр Бибик.

Олександр служив інспектором прикордонної служби 2 категорії, був оператором безпілотних авіаційних комплексів. Його військовий шлях почався у 2015 році, коли він захищав Україну у зоні АТО у Донецькій області.

24 лютого 2022 року Олександр був призваний до лав Збройних сил України. З перших днів повномасштабного вторгнення він обороняв Київ, а з травня 2022 року – Чернігівський кордон. Згодом захищав Харківську область.

Бибик Олександр Михайлович

Герасимчук Василь Володимирович

31.08.1973- 11.03.2023

11 березня 2023 року поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області загинув Василь Володимирович Герасимчук, наш колега з виробничого відділу ДП «Шпат». Йому було 49 років.

Василь Володимирович проживав у селі Котюржинці (Хмельницька обл.). На ДП «Шпат» він пропрацював 18 років. Весь цей час добросовісно виконував обов’язки машиніста дробильно-навантажувального агрегата.

Василь Володимирович користувався авторитетом серед колег, за необхідності завжди приходив на допомогу, був доброю та чуйною людиною, прикладом для наслідування. Він багато років був відданий роботі і виконував її сумлінно та якісно.

20 січня 2023 року Василя Володимировича призвали на службу до лав ЗСУ. Він відповідально ставився до кожного завдання, зважено приймав рішення, був надійним другом та побратимом.

У Василя Володимировича залишилось троє дітей, його дружина втратила чоловіка, а мати – сина.

Герасимчук Василь Володимирович

Марчук Сергій Юрійович

23.03.1999 –15.10.2023

15 жовтня 2023 року під містом Ізюм (Харківська обл.) загинув наш колега комірник Сергій Марчук. Сергію було лише 24 роки. Він брав участь в боях під Бахмутом та біля Курахово Донецької області. Був відзначений нагородами за проявлену мужність і успішне виконання бойових завдань. Сергія поважали побратими і завжди знали, що на нього можна покластися в будь-якій ситуації.

Сергій закінчив технікум за фахом «Столяр-станочник меблевого виробництва», захоплювався автомобілями та дуже любив тварин. У нього залишились мама, тато, старша сестра та молодший брат. Поховали Сергія 30 жовтня в Чернігові.

Марчук  Сергій  Юрійович

Полтавченко Володимир Григорович

19.09.1980- 31.05.2023

31 травня 2023 року на Луганщині загинув наш колега Володимир Полтавченко (монтажник експозиції та художньо-оформлювальних робіт). Він з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав Національної Гвардії України. Володимир не боявся ані куль, ані вибухів, і на передовій залишився відданим військовій присязі до кінця. Його життя обірвалось у 42 роки у результаті артилерійського обстрілу.

Володимир був чудовою людиною, відповідальним працівником, його цінували колеги та друзі. Він сумлінно ставився до своїх обов’язків, завжди був готовий прийти на допомогу та підтримати. Отримав медаль за захист Харкова та відзнаку за бої за Бахмут.

Полтавченко  Володимир  Григорович

Козак Олександр Миколайович

14.12.1992 -27.03.2022

27 березня 2022 року загинув наш колега, водій навантажувача - Козак Олександр Миколайович.  

Олександр проживав у Бучі й з початку повномасштабного вторгнення опинився в окупації. З 9 березня 2022 року він  перестав виходити на зв'язок та вважався безвісти зниклим  і  лише в 2024 р родина отримала результати ДНК-тесту, які підтвердили загибель Олександра. На день загибелі йому було всього 29 років. 

Олександр був єдиною опорою для своїх батьків. Займався спортом і завжди намагався допомогти всім людям. "Дуже добрий і скромний хлопець", - саме так про нього говорять колеги.

Козак Олександр Миколайович

Корнійчук Олександр Валерійович

09.07.1980 - 25.05.2024

25 травня  2024 року в районі населених пунктів Сватівське та Андріївка Луганської області під час виконання бойового завдання загинув наш колега, службовець на складі Олександр Корнійчук. 

До лав ЗСУ Олександр пішов добровольцем. Був переконаний, що має захищати рідну країну.​

В АГРОМАТі Олександр  працював з 19 січня 2022 року. І колегам запам'ятався трудолюбивим, відповідальним, товариським та дуже позитивним. Любив футбол та риболовлю. 

Корнійчук Олександр Валерійович

Стеценко Артем Юрійович

10.09.1981-22.08.2024

22 серпня 2024 р. при виконанні бойового завдання в Курській області загинув наш колега, службовець на складі Стеценко Артем.

Артем народився в Києві. В сім'ї водіїв трамвайників. Мав двох братів старшого та молодшого.

Закінчивши школу, вступив до річкового ПТУ на Подолі, по закінченні здобув освіту моторист-кермовий та другий помічник капітана. Працював на кораблі(екскурсійний), який курсував по набережній Києва, який дарував радість туристам - гарні краєвиди міста.

Строкову службу провів у Криму, а саме на кораблі прикордонної служби України, яка оборегіла кордони нашого тодішнього чорноморського моря. Після повернувся додому де працював вже в Києві.

Був одружений, та мав сина. Допомогав завжди сім'ї та близьким, був обачними та доброзичливим.

Займався спортом, любив футбол - вболівав за ФК ДИНАМО. Любив музику, ходив на різні виступи своїх кумирів.

В житті, які б труднощі не були він завжди долав їх з посмішкою. Був завжди душею компанії чи то на роботі, або в колі сім'ї.

З рідних в нього залишилися батько, брати та син.

Слава Герою та уклін!

Стеценко Артем Юрійович