24 березня 2023 року поблизу с. Першотравневе Харківської області загинув наш колега Андрій Андрушко (співробітник складу у м. Львів). Він був призваний на службу до лав ЗСУ 10 жовтня 2022 року і за цей час став надійним товаришем та побратимом. Йому було 53 роки.

У компанії Андрій працював з 2019 року. Пройшов шлях від вантажника до службовця на складі. Був відповідальним працівником і доброю людиною, чуйним сином та братом, гарним чоловіком, люблячим батьком двох дітей та дідом.

Андрій любив свою роботу за чудовий колектив, цікавився футболом, вмів реставрувати пам’ятки архітектури.

18 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Єлизаветівка Донецької області внаслідок мінометного обстрілу загинув наш колега комірник Олександр Бибик.

Олександр служив інспектором прикордонної служби 2 категорії, був оператором безпілотних авіаційних комплексів. Його військовий шлях почався у 2015 році, коли він захищав Україну у зоні АТО у Донецькій області.

24 лютого 2022 року Олександр був призваний до лав Збройних сил України. З перших днів повномасштабного вторгнення він обороняв Київ, а з травня 2022 року – Чернігівський кордон. Згодом захищав Харківську область.

11 березня 2023 року поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області загинув Василь Герасимчук, наш колега з виробничого відділу ДП «Шпат». Йому було 49 років.

Василь проживав у селі Котюржинці (Хмельницька обл.). На ДП «Шпат» він пропрацював 18 років. Весь цей час добросовісно виконував обов’язки машиніста дробильно-навантажувального агрегата.

Василь користувався авторитетом серед колег, за необхідності завжди приходив на допомогу, був доброю та чуйною людиною, прикладом для наслідування. Він багато років був відданий роботі і виконував її сумлінно та якісно.

20 січня 2023 року Василя призвали на службу до лав ЗСУ. Він відповідально ставився до кожного завдання, зважено приймав рішення, був надійним другом та побратимом.

У Василя залишилось троє дітей, його дружина втратила чоловіка, а мати – сина.

15 жовтня 2023 року під містом Ізюм (Харківська обл.) загинув наш колега комірник Сергій Марчук. Сергію було лише 24 роки. Він брав участь в боях під Бахмутом та біля Курахово Донецької області. Був відзначений нагородами за проявлену мужність і успішне виконання бойових завдань. Сергія поважали побратими і завжди знали, що на нього можна покластися в будь-якій ситуації.

Сергій закінчив технікум за фахом «Столяр-станочник меблевого виробництва», захоплювався автомобілями та дуже любив тварин. У нього залишились мама, тато, старша сестра та молодший брат. Поховали Сергія 30 жовтня в Чернігові.

31 травня 2023 року на Луганщині загинув наш колега Володимир Полтавченко (монтажник експозиції та художньо-оформлювальних робіт). Він з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав Національної Гвардії України. Володимир не боявся ані куль, ані вибухів, і на передовій залишився відданим військовій присязі до кінця. Його життя обірвалось у 42 роки у результаті артилерійського обстрілу.

Володимир був чудовою людиною, відповідальним працівником, його цінували колеги та друзі. Він сумлінно ставився до своїх обов’язків, завжди був готовий прийти на допомогу та підтримати. Отримав медаль за захист Харкова та відзнаку за бої за Бахмут.

27 березня 2022 року загинув наш колега, водій навантажувача - Олександр Козак.  

Олександр проживав у Бучі й з початку повномасштабного вторгнення опинився в окупації. З 9 березня 2022 року він  перестав виходити на зв'язок та вважався безвісти зниклим і лише в 2024 р родина отримала результати ДНК-тесту, які підтвердили загибель Олександра. На день загибелі йому було всього 29 років. 

Олександр був єдиною опорою для своїх батьків. Займався спортом і завжди намагався допомогти всім людям. "Дуже добрий і скромний хлопець", - саме так про нього говорять колеги.

25 травня  2024 року в районі населених пунктів Сватівське та Андріївка Луганської області під час виконання бойового завдання загинув наш колега, службовець на складі Олександр Корнійчук. 

До лав ЗСУ Олександр пішов добровольцем. Був переконаний, що має захищати рідну країну.​

В АГРОМАТі Олександр  працював з 19 січня 2022 року. І колегам запам'ятався трудолюбивим, відповідальним, товариським та дуже позитивним. Любив футбол та риболовлю. 

22 серпня 2024 р. при виконанні бойового завдання в Курській області загинув наш колега, службовець на складі Артем Стеценко.

Артем народився в Києві. В сім'ї водіїв трамвайників. Мав двох братів старшого та молодшого.

Закінчивши школу, вступив до річкового ПТУ на Подолі, по закінченні здобув освіту моторист-кермовий та другий помічник капітана. Працював на кораблі (екскурсійний), який курсував по набережній Києва, який дарував радість туристам - гарні краєвиди міста.

Строкову службу провів у Криму, а саме на кораблі прикордонної служби України, яка оборегіла кордони нашого тодішнього чорноморського моря. Після повернувся додому де працював вже в Києві.

Був одружений, та мав сина. Допомогав завжди сім'ї та близьким, був обачними та доброзичливим.

Займався спортом, любив футбол - вболівав за ФК ДИНАМО. Любив музику, ходив на різні виступи своїх кумирів.

В житті, які б труднощі не були він завжди долав їх з посмішкою. Був завжди душею компанії чи то на роботі, або в колі сім'ї.

З рідних в нього залишилися батько, брати та син.

Слава Герою та уклін!

20 грудня 2024 року в Курській області загинув Іван Гуменний. Іван пропрацював в компанії 20 років. Займав посади комірника, старшого комірника, адміністратора. Як людина був дуже добрий і скромний. До кожної роботи відносився з особистою увагою, завжди вигадував способи, які можуть оптимізувати процеси. На нові напрямки зі складними завданнями, завжди відправляли Івана, бо ми знали, що він все оцінить, виконає як потрібно і знайде спосіб, як це зробити краще. Гадалося, що все ідеально...

Але війна нікого не жаліє. Він загинув в 41 рік. Смерть знайшла Івана в бою. Він загинув героєм, його особистий внесок у перемогу над ворогом безцінний. Вічна пам’ять герою.

31.03.2025 року загинув Юрій Ятлук, наш колега з виробничого відділу Дочірнього підприємства «Шпат». Йому було 34 роки.

Юрій проживав в селищі Порцелянове Звягельського району Житомирської області. В Дочірньому підприємстві «Шпат» він працював понад 13 років. Весь цей час добросовісно виконував обов’язки на займаній посаді машиніста дробильно-навантажувального агрегата.

Юрій користувався авторитетом серед колег, за необхідності завжди приходив на допомогу, був доброю і чуйною людиною, прикладом для наслідування. Він багато років був відданий роботі і виконував її сумлінно та якісно.

07.05.2024 року Юрія призвали на службу до лав Збройних сил України.

Він відповідально ставився до кожного завдання, зважено приймав рішення, був надійним другом та побратимом.

У Юрія залишилося двоє малолітніх дітей, дружина втратила чоловіка, а мати – сина.

15 березня 2025 року поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області загинув наш колега, охоронник ТОВ «Справа» – Іван Павлівський. Йому було 36 років.

Іван народився у селі Жовтневе (Нова Чорнорудка) Житомирської області. Після строкової служби працював у Києві, згодом приєднався до нашої компанії, на посаді охоронника. Він був вихований, чемний та сумлінно ставився до роботи.

З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Іван став до лав оборонців у складі інженерно-саперної роти 72 окремої механізованої бригади. Виконував одну з найнебезпечніших робіт – служив сапером, завжди перебуваючи на передовій та мужньо боронячи Україну.

Іван був одружений. У нього залишилися дружина, брат та донечка, яку він так і не встиг побачити. Великим ударом стала звістка про його смерть і для батька, який не зміг пережити втрати сина.

Колеги та друзі згадують його як доброзичливого, відповідального, спокійного й завжди готового допомогти.

Світла пам’ять Герою, який віддав своє життя за нашу незалежність.

13.11.2024 р. в районі населеного пункту Волноваха Донецької області, загинув співробітник охорони Юрій Коваль.

Юрій народився в селі Берестове Артемівського району Донецької області.

У вересні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у складі 37 бригади морської піхоти. Вже в кінці жовтня він опинився у ворожому полоні. Під час обміну тіл загиблих, судово-медичною експертизою було встановлено тіло Юрія. Обставини його загибелі засвідчили нелюдську жорстокість ворога.

У скорботі залишилися донька, мати, сестра та рідні – біль втрати не піддається словам.

Світла пам'ять Герою, який віддав своє життя за свободу України, назавжди залишиться в наших серцях.

2 січня 2026 року під час виконання бойових завдань у районі міста Слов’янськ Донецької області внаслідок ворожої атаки дрона загинув наш колега, водій автотранспортних засобів – Руслан Дьяков.

Руслан народився у місті Запоріжжя. Для всіх, хто його знав, він передусім був Людиною – щирою, відкритою, доброю. Умів підтримати словом, пожартувати, об’єднати навколо себе.

Усе своє життя Руслан присвятив дорозі та професії водія. Він любив рух, свободу, транспорт і був справжнім професіоналом своєї справи – міг упевнено сісти за кермо будь-якої машини. Навіть війну він зустрів за кермом.

Руслан дуже любив дім і родину, був турботливим господарем, умів і любив усе робити власними руками, смачно готував. Родина була для нього головною цінністю.

28 лютого 2022 року, у день свого народження, Руслан прийняв свідоме рішення стати на захист України. 

У Руслана залишилися мати, дружина, троє доньок та брат. Світла пам’ять про Руслана назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою.

7 березня 2026 року, повертаючись із позиції після виконання бойового завдання на Покровському напрямку, загинув наш колега – Денис Самойленко.

Денис народився 16 січня 2000 року. У 20-річному віці, 11 лютого 2020 року, приєднався до компанії на посаду комірника. За п’ять років роботи він виріс на наших очах – змужнів, став виваженим, відповідальним і надійним чоловіком.

Завдяки своїй працьовитості та відповідальному ставленню до справи Денис проявив себе з найкращого боку як у професійній діяльності, так і в колективі. Його старанність і бажання розвиватися стали підставою для переведення на посаду водія автонавантажувача. Успішно завершивши навчання, він працював у департаменті складської логістики до моменту призову.

Денис вів активний спосіб життя, захоплювався футболом і був постійним гравцем збірної департаменту. Навіть під час служби він залишався на зв’язку з колегами, підтримуючи стосунки.

У житті Денис був людиною, на яку можна покластися – щирою, відкритою, з почуттям відповідальності та внутрішньою гідністю.

Це надзвичайно болісна втрата для всіх, хто його знав і працював поруч.

У Дениса залишилися батьки, сестра, рідні та кохана людина.

Світла пам’ять Герою. Слава Україні.

15 травня 2026 року пішов із життя наш колега та Захисник України – Юрій Корчак.

Юрій народився 26 квітня 1974 року в місті Києві. Разом із родиною проживав у місті Буча, де виховував сина та був надійною опорою для своїх близьких.

У нашій компанії Юрій працював інженером у відділі експлуатації будинків і споруд. Він був надзвичайно працьовитою, сумлінною та відповідальною людиною. Працюючи одночасно в кількох підприємствах компанії, Юрій докладав максимум зусиль, щоб забезпечити свою родину, завжди чесно та віддано виконуючи свою роботу.

Колеги знали його як надійного фахівця, добру та щиру людину, готову прийти на допомогу, підтримати порадою та словом.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Юрій без вагань став на захист України та одним із перших прибув до територіального центру комплектування. Після деокупації Київщини він повернувся до Бучі, де продовжив службу на блокпостах, залишаючись вірним своєму обов’язку перед державою, громадою та людьми.

Рідні, друзі, колеги та побратими пам’ятатимуть Юрія як люблячого чоловіка й батька, сильну духом людину, справжнього патріота та гідного громадянина своєї країни.

У Юрія залишилися дружина, син, мама, рідні та близькі.

Світла пам’ять. Слава Україні.